Перепони на шляху до відродження чорнобильських територій

Незабаром мине 33тя весна від аварії на ЧАЕС. Одні кажуть, за цей час радіологічна ситуація на забруднених територіях поліпшується, а “чорнобильські” проблеми все більше відходять на задній план, інші стверджують про факти невиконання “чорнобильських” законів, а то й взагалі про їх невідповідність дійсності. А разом це все невпинно деформує суспільну правосвідомість, беззаперечно підриваючи довіру населення до влади, створюючи густо підживлюваний різними політичними силами грунт для соціальних збурень. Дійсно, сьогодні, за підтримки світової спільноти вирішуються екологічні, соціальні та економічні проблеми постраждалих регіонів: щось намагаються відродити,  щось – остаточно відсікти та поховати, одночасно демаскуючи купу міфів довкола як самої трагедії, так і її наслідків. Та якось так виходить, що і науковці, і політики і, власне, населення – живуть ніби то у площинах, які чомусь не можуть перетнутися ось уже скільки років. З певною надією на результативне суміщення того, на перший погляд несумісного, в Народицькій гімназії відбувся круглий стіл з промовистою назвою: “На шляху до відродження чорнобильських територій”.

Щоб врешті посприяти налагодженню взаєморозуміння науки, влади і населення з вирішення цих наболілих питань, керівництво Народицької райдержадміністрації, заручившись підтримкою Державного агентства з управління зоною відчуження та фахівців міжнародного проекту iClear – розробника нової стратегії для Чорнобильської зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення – зініціювало зустріч очільників адміністрацій і рад Іванківського, Поліського і Овруцького районів та області, вітчизняних і закордонних експертів з радіаційного моніторингу навколишнього середовища, радіоекології та збереження біорізноманіття, а також керівників і експертів провідних наукових установ у сфері радіоекології, гідрометеорології, агроекології, природокористування та громадського здоров’я, які протягом усього дня розглядали ряд питань, ключовим змістом яких були результати останніх радіаційних обстежень Народиччини та перешкоди на шляху до ефективного використання цих земель. Авторитетною думкою з цього приводу ми поцікавилися у голови райдержадміністрації Віктора Пащука, який і відкривав семінар.

– Вікторе Васильовичу, з урахуванням кількості доповідачів і ще більшої – слухачів, яка ж основна мета цього заходу, бо в народі вже можна почути з добрий десяток версій?

– Як регіон із списку максимально постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, ми роками виступаємо за соціальноекономічне відродження своїх територій, які, за нормального підходу, безумовно можуть повноцінно розвиватися. Тому саме сьогодні вкрай необхідно вирішити питання щодо зміни статусу радіаційно забруднених територій та Чорнобильської зони, як головного гальма економічного розвитку Народиччини.

– І яким же чином?

– Відміною обмежень з економічного розвитку Чорнобильських територій і необгрунтованій забороні будівництва соціальних об’єктів та інфраструктури вцілому на цих територіях, хоч це і є нормою чинного Закону “Про правовий режим території, що зазнала впливу радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”. З цього приводу вже давно точаться розмови. Приміром, ще у 2013-му році ухвалою протоколу засідання Національної комісії з радіаційного захисту населення погоджено висновки експертної групи щодо відповідності радіологічного стану населених пунктів Житомирщини критеріям радіоактивного забруднення. Згідно з цим, до зони безумовного (обов’язкового) відселення (ІІга зона) не віднесено жодного населеного пункту, в той час, як до зони гарантованого добровільного відселення (ІІІтя зона) у нашому районі віднесено: Базар, Батьківщину, Булів, Великі Миньки, Ганнівку, Голубієвичі, Журавлинку, Калинівку, Колосівку, Листвинівку, Лозницю, Любарку, Народичі, Осику, Розсохівське та Селець. Під цим протоколом підписалися представники Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства охорони здоров’я, Державного агентства з управління зоною відчуження, Державної інспекції ядерного регулювання та Національної академії наук.

– В чому ж тоді полягає проблема?

– В тому, що при підготовці експертних висновків використовувалися дані багаторічних спостережень за дозами опромінення мешканців населених пунктів і результатів радіологічного моніторингу харчових продуктів місцевого виробництва за 2000-2008 і 2011 роки. Такі спостереження прийнято проводити раз на три роки, тоді як останніми роками дозиметрична паспортизація населених пунктів радіоактивно забруднених територій не проводилась через брак коштів. Зауважу, що у всьому світі сьогодні доза опромінення є вихідною інформацією для оцінки ситуації, визначення виправданості тих чи інших захисних заходів. А у нас –  це привід надання пільг і компенсацій, за які чуємо виключно напередодні чергових виборів, адже Чорнобилем лякати громадськість нині вигідно, особливо коли такі  “ляки” активно підтримують і використовують різні громадські організації. Однак, як показали доповіді учасників круглого столу, завдяки  природним процесам і здійсненню реабілітаційних заходів у сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, проведенню дезактиваційних робіт тощо – радіаційний стан територій, що зазнали радіоактивного забруднення істотно поліпшився. Так, за словами завідувача лабораторії лічильників опромінення людини Національного наукового центру радіаційної медицини (до речі, єдиної установи, яка на сьогодні продовжує роботи на радіактивно забруднених територіях з вивчення формування дози опромінення населення) НАМН України Валентини Василенко, для проведення комплексного радіаційного моніторингу внутрішнього опромінення населення Житомирської області у 2018 році обрано населені пункти нашого району, де впродовж післяаварійного періоду реєструвалися найбільші рівні внутрішнього опромінення. У травні на лічильниках випромінювання людини (ЛВЛ) обстежено 943 особи (543 – дорослі, 400 – діти). У 12 населених пунктах ЛВЛ-моніторинг проведено у обсязі, достатньому для проведення статистичного аналізу, який показав, що середня річна доза внутрішнього опромінення, обумовлена інкорпорацією 137Сs, лежить у межах від 0,06 мЗв*рік1 у Радчі та до 0,14 мЗв*рік1 у Рудні Базарський. Максимальне зареєстроване значення індивідуальної дози внутрішнього опромінення становить 1,2 мЗв*рік1 (в Мотійках). 0,3 % обстежених мають дози внутрішнього опромінення вищі від 0,5 мЗв*рік1, що, за словами експерта, свідчить про значне покращення радіаційної обстановки на цих територіях у порівнянні з минулими роками (2015 – 4,1%, 2012 – 9,3 %).

Водночас, ми говоримо про необхідність збереження всіх форм соціального захисту для населення, яке проживало на забруднених територіях з дня аварії, адже “чорнобильські” пільги не прив’язують людину до землі...

Як бачимо з вищесказаного, головною метою круглого столу, що проходив у стінах гімназії, було змусити владу, заручившись підтримкою науковців (наших та іноземних) – все таки звернути більше уваги на цю наболілу проблему, і, насамперед, врешті виділити кошти на проведення радіаційного аналізу Народицького краю, що дасть можливість скорегувати чорнобильські закони під реалії дійсності та дозволить громаді нарешті використати всі потужності своєї багатостраждальної землі та повноцінно стати на шлях економічного розвитку.

Андрій МАЙОРОВ,  головний редактор Народицького тижневика “Життя і слово” та учасник круглого столу від Народицького району